Вулиця Родини Крістерів

Нещодавно у Києві з’явилась вулиця Родини Крістерів. Хто вони і чим прославили місто Київ? 

Тепер, коли з київських вулиць вимітають згадки про комуністичних вождів та радянських діячів, а натомість вшановують відомих українців, одну із вулиць Подільського району несподівано назвали на честь німців. І, виявляється, недарма.

Вільгельм Крістер приїхав до Київської губернії у далекому 1838 році. А згодом купив 50 гектарів землі у передмісті Києва, побудував будинок на вулиці Вишгородській та розпочав власну справу. Цією справою стало садівництво. Тож Крістер, облаштувавши величезний диво-сад та виростивши шістьох дітей, пустив коріння в Києві як в прямому, так і переносному сенсі.

Сад Крістера був дійсно дивовижним. У ньому росло 450 сортів яблук, 430 сортів груш, 50 сортів вишень і черешень, 20 сортів абрикосів, 20 сортів персиків і 25 сортів винограду. А, крім того, Крістер вирощував кавуни та дині, квіти та екзотичні дерева.

Успіх Крістерів у вирощуванні садових, городніх та паркових рослин так надихнув киян, що у кінці ХІХ та на початку ХХ століття у Києві відбувся справжній садівничий бум! Кияни купували у Крістерів саджанці для своїх садів, - і врешті весь Київ перетворився на місто-сад, яким пишались кияни та захоплювались гості зі всього світу.

Родина Вільгельма Крістера була великою, і всі його нащадки були достойними та успішними людьми. У цій короткій оповідці неможливо охопити всіх нащадків Крістера, але про одного з них розкажемо неодмінно. Це Василій Крістер, онук Вільгельма Крістера.

Коли у 1890 році Вільгельм Крістер помер, то будинок і садове господарство залишились у спадок старшому сину Юліусу. Він гідно продовжив справу батька: розширив межі саду, досяг щорічного обороту фірми у 100 тисяч рублів та відкрив магазин у центрі Києва на розі Хрещатика та Інститутської. Юліус Крістер взяв за дружину Пелагею Гусьєву, і у них народилось семеро дітей.

Василій Крістер був старшим сином Юліуса та Пелагеї, він народився у 1892 році. Пелагея похрестила Василія, як згодом і всіх своїх дітей, у Покровській церкві на Пріорці. Так Василій, маючи батька лютеранина, став православним.

Його доля була трагічною, але водночас стандартною для українця, яких мільйонами у ХХ столітті перемололи світові війни та радянська влада.

Василій пройшов три курси Київського університету Святого Володимира і, не закінчивши навчання, у 1914 році пішов на фронт. У 1916 році його батько Юліус помер. Тож, пройшовши всю Першу світову війну, Василій повернувся додому до Києва, де не було вже батька. Незабаром Василій одружився, а у 1919 році у нього і його дружини Катерини народилась донька Тамара.

Є підстави думати, що під час пологів Катерина померла. І тому з 1919 року Василій разом з донькою деякий час мешкав у будинку Крістерів, з мамою Пелагеєю. Чим займався Василій, точно невідомо, але у 1925 році радянська влада забрала у Крістерів будинок, а у 1928 році Василія заарештували за звинуваченням про службу в російській царській армії та за просування ідеї української автокефальної церкви. Василія вислали на Соловки, - і дев’ятирічна Тамара залишилась сиротою, яку ростила сестра Пелагеї Анастасія.

Тамара виросла красивою дівчиною, вийшла заміж і у 1941 році народила доньку. День, коли Тамару з немовлям виписали з пологового будинку, був 22 червня 1941 року. Тамара переступила поріг свого дому, рідня готувалась святкувати народження дитини, аж тут у двері постукав військовий і приніс чоловіку Тамари повістку на фронт. Чоловік Тамари не повернувся з війни, а Тамара померла у 1944 році від туберкульозу.

Цю родинну історію мені розповіла донька Тамари – Кутова Катерина Сергіївна, яка виросла сиротою і тому багато часу провела в архівах Києва, щоб відшукати саму себе.

Декілька років тому Катерина Сергіївна, читаючи в архівах вирок радянської влади Василію Крістеру щодо його просування ідеї автокефальної української церкви, не розуміла навіть значення слова «автокефалія», а тепер вона дивується і радіє, що дожила до того часу, коли здійснилось прагнення її діда – Василія Крістера.

P.S. На фото Каштанова алея за адресою вул. Вишгородська 45-49. Цю алею заклав Вільгельм Крістер приблизно 150 років тому, позначивши межі свого маєтку.

Інформація з сайту: Врятуй від вирубки ПАРК Крістерова Гірка